ЗЕМСЬКА МЕДИЦИНА

Початок

В 1867 році, відповідно до земської реформи царя-визволителя Олександра Другого, в нашому Мелітопольському повіті було створено земство. До його компетенції входила й турбота про охорону здоров’я. Для початку вирішили розібратися з тим, що мали. Картина вималювалася трагічна. Мелітопольський повіт був найбільшим в Таврійській губернії, займаючи четверту частину її площі. На весь повіт було по одному повітовому лікарю та фельдшеру, а в Мелітополі єдина лікарня на 26 ліжок.

Земство одразу зрозуміло, що охопити величезний повіт медичною допомогою з єдиного центра неможливо. Тому повіт було розділено спочатку на три лікарські дільниці. Крім Мелітополя центром другої лікарської дільниці стає Кам’янка-Дніпровська, а третьої – Нижні Сірогози. Нижньосірогозька дільниця почала функціювати з 1868 року. Крім нашої вона обслуговувала жителів Агайманської, Веселівської, Петровської, Рубанівської та Юзкуйської волостей загальною площею 4615 квадратних верст з населенням 43549 чоловік. В той час в середньому на версту припадало 9 жителів.

Спочатку було створено роз’їздну систему. Лікарень ще не було, просто земство наймало в приватних будинках приймальні покої. Постійно лікарі в селах не проживали. Вони в певні дні виїжджали в села, везучі з собою ліки, які брали в земському аптечному складі.

Будівництво стаціонару

В 1881 році в повіті вже було створено 6 дільниць. Селянство теж починає розуміти значення та необхідність медичної допомоги. Перелом наступив у 1888 році, коли одразу в трьох селах нашого повіту було збудовано лікарні силами сільських громад.

В мальовничому куточку нашого села поруч з земським садом, між приміщеннями волосного та сільського правлінь було збудоване приміщення стаціонару та квартиру для фельдшера. Прижемисті сірогозьці з трьох типових проектів вибрали найбільш дешевий з коридорною системою. В просторому приміщенні з паленої цегли, з великими вікнами та високою стелею під одним бляшаним дахом розмістилися три палати та всі необхідні служби.  Лікарня вірою і правдою служила нашим землякам до 1975 року, а останні медики – стоматологи залишили її, а точніше колишню квартиру фельдшера, лише в 1997 році. В її приміщеннях і зараз розташовано чимало служб переважно соціального спрямування. Цей будинок є найстарішою земською спорудою райцентру. Спочатку в трьох палатах привільно розміщувалося 10 ліжок, а вже в радянський час їх кількість була доведена до 50.

Таким чином була створена вперше в світі повністю безкоштовна медицина для селян, які на той час становили більше 90% населення Імперії.

Швидкий розвиток

В 1888 році в повіті було вже 8 дільниць та 6 лікарень, в яких працювало 9 лікарів. В середньому на одного лікаря припадало 1305 верст території та майже 31 тисяча жителів. Сірогозька дільниця обслуговувала 19 населених пунктів, в яких мешкало 40162 жителі. Крім лікарні на дільниці було два фельдшерських пункта: в Агайманах та Рубанівці в 25 верстах та фельдшерсько-акушерський пункт в Іванівці в 20 верстах від Нижніх Сірогоз. Всього на дільниці працювали один лікар, три фельдшера та один фельдшер-акушер.

Крім 9 земських, в повіті в 1892 році було ще 15 лікарів: 6 – в німецьких колоніях, один коштом громади, 8 фінансувалися єврейськими громадами й займалися приватною практикою. Їхня допомога селянам носила випадковий характер.

1
Колектив Нижньосірогозької лікарні на початку 20-го ст.

Не пізніше 1893 року на березі балки напроти лікарні було збудовано аптеку. Виручка провізора Т.Б.Рашевського в 1913 році становила 540 карбованців, а по ручному продажу – 580 крб. Протягом 1899 року лікар нашої лікарні прийняв 21328 хворих, в тому числі 16427 первинних, в середньому по 58 чоловік за день. В стаціонарі проліковано 188 чоловік, 3054 ліжко-дня, заповнюваність ліжка 83%, отримання одного хворого на день обійшлось у 57 копійок, в тому числі 19 копійок на ліки. Лікарня обслуговувала 12 населених пунктів, в яких проживало 38447 чоловік, площа дільниці 1070 квадратних верст. Тепер уже на кожну версту припадає 28 жителів.

До 1910 року в Нижніх Сірогозах лікарем працював Василь Семенович Нечипоренко. Він отримував 1500 крб. жалування та 200 крб. квартирних, хоча проживав в приміщенні амбулаторії. Йому допомагав фельдшер Василь Бороздін. В Новоолександрівському фельдшерському пункті працює Іван Єрохін, а пізніше Михайло Гнатович Булищенко, який займався також приватною торгівлею, мав свою крамницю в центрі села. Вже в радянський час він працюватиме лікарем в Нижніх Сірогозах.

З 1910 року лікарем в нашому селі працює Володимир Михайлович Дубакін, пізніше –Добольська Наталія Євдокимівна, яка під час епідемії холери була направлена в Рубанівку.

Розквіт

Невпинно зростають земські асигнування на медицину. В 1881 році на охорону здоров’я в нашому повіті виділено 10 800 крб. (без жалування лікарям). З них на зарплату фельдшерам 6000, акушерам та повивальним бабкам – 1050, на медикаменти – 2500 карбованців. В 1888 році ця сума (з зарплатою) зросла до 60 145 крб.,що становило 31.6%  бюджету, з них більше 9 тисяч – на безкоштовні ліки. Якщо в 1869 році Мелітопольське земство витратило 5 513 крб., що становило 1/12 його бюджету, то в 1897 році – 98 945 крб. 1/3 свого бюджету. В 1912 році на потреби медицини виділено 869 333 крб. 94 коп., що на 45% більше ніж у 1911 році, і майже 9 разів – ніж у 1881 році, та в 16 разів більше ніж у 1869. З цього ж року збільшено жалування лікарям з 1500 до 1800 крб. на рік зі збереженням існуючих квартирних (200-300 крб.) та чотирьох періодичних надбавок по 150 крб. через кожні три роки. Для порівняння: початкова платня вчителя 300 крб. корова коштувала 20-30 крб. З урахуванням тогочасної купівельної спроможності зарплата лікаря становила не менше 20 тисяч гривень на місяць, в перерахунку на сьогоднішні гроші.

І ще один штрих який говорить про відношення до лікарів в ті часи. В лікарсько-санітарній хроніці за 1911-12 роки читаємо: “Ассигновать в распоряжение управы 3000 рублей на покупку дома В.С.Нечипоренко под квартиру Нижнесерогозского участкового врача».

У бюджеті на 1914 рік передбачено не лише відремонтувати опалення, зацементувати поріг, зробити вигрібні цементні ями з чавунними люками в Нижньосірогозькій лікарні й амбулаторії та квартирі лікаря, а й покласти  кахляну підлогу та зробити ванну і клозет у квартирі. На все це передбачено 2038 крб. 54 коп.

В 1913 році земство запрошує фельдшерів-акушерок на роботу в 4 лікарні в тому числі Нижньосірогозьку і виділяє для цього 2800 крб. передбачено також збільшення асигнувань на медичну документацію до 775 крб., збільшено жалування помічнику провізора аптечного складу  з 600 до 720 крб., а рахівникові – з 480 до 600 крб., надбавку фельдшерам та фельдшеркам-акушеркам за вислугу років збільшено до 884 крб.

В 1911-12 роки спалахнула епідемія холери. В Рубанівці померло 47 чоловік. Було вжито енергійні заходи щодо її ліквідації. Під час епідемії медичним працівникам та учасникам протиепідемічних заходів  були введені значні надбавки до жалування. За успішну її ліквідацію вони отримали подяки та нагороди.

Для радикального вирішення цієї проблеми, пов’язаної, як відомо, з неякісною водою, земство вирішує в кількох селах, в тому числі Нижніх Сірогозах, зробити артезіанські свердловини та водонапірні башти. Для робіт, які було проведено на території нашої лікарні підрядчиком Б.Ліфшицом, було виділено 8169 крб. 53 коп. в тому числі 3200 – урядового кредиту. В 1913 році цю роботу було закінчено. В Сірогозах і досі згадують цю смачну солодку воду та розповідають про її цілющі властивості. Свердловина ця, кажуть, була опечатана в буремні роки і чекає свого повторного відкриття-визволення. А що, продавали б у пляшках “Цілющу Сірогозьку”.

В 1915 році Нижньосірогозька дільниця охоплює площу 803 версти. На дільниці 11 населених пунктів, в яких мешкає 26 631 житель. На дільниці працюють 1 лікар, 1 фельдшер при лікарні, фельдшер-акушерка, та фельдшер в Новоолександрівці. За рік в стаціонарі проліковано 323 хворих, 3362 ліжко-дня. Прийнято 11 902 пацієнти; зроблено 92 оперативних втручання; прийнято родів: лікарем – 38, фельдшером-акушером – 109; проведено щеплень віспи: вакцинацій 1079, ревакцинацій 730.

Якщо в 1910 році в повіті 8 лікарень на 129 ліжок, то в 1915 – 11 лікарень та 139 ліжок. Мелітополь – 46 ліжок, Кам’янка – 22, Михайлівка – 16, Нижні Сірогози, Василівка, Веселянка, Генічеськ, Рогачик по 10, Лепетиха – 2, в інших селах (Іванівка, Веселе, Якимівка) по одному ліжку в приймальному покої. Всього в повіті працюють 22 земських лікаря та ще є один запасний, отже кадрову проблему вирішено.

Демографія та стан здоров’я

На початку 20 століття в Росії був найвищий в Європі приріст населення. А найвищим в самій державі був приріст в нашій Таврійській губернії. Він становив 2.01% на рік, в Мелітопольському повіті цей показник був ще вищий – 2.36%. (дані за 1915 рік). Ось цікаві дані по сусідньому селу Михайлівка (зараз Запорізької області). В 1887 році в ньому проживало 19 тисяч чоловік. За сто років з 1810 по 1910 народилося 30 402 чоловіка, а померло 14 690 (тобто 48.5%). Приблизно така ж ситуація була і в Нижніх Сірогозах. Тобто на той час в наших селах на землі людей було більше ніж у землі. Народжуваність вдвічі перевищувала смертність. Лише в Нижніх Сірогозах щорічно народжувалось близько 600, а помирало близько 300 людей.

Земська статистика була унікальним явищем. Через земство проходили десятки й сотні карбованців суспільних коштів. І все це з точністю до копійки контролювалося громадою. Лише земство могло вирішити куди, на що і навіщо тратити ці гроші. Всі рішення приймалися прозоро і публічно. З земською статистикою легко працювати в той же час практично неможливо дізнатися про державні, міністерські чи церковні витрати. Земство було демократичним та ліберальним по своїй суті. Земська медична статистика є зразком достовірності та скрупульозності. На міжнародній гігієнічній виставці в Дрездені в 1911 році вона була визнана зразковою.

Вперше в світі була створена унікальна система охорони здоров’я, яка включала дільничний принцип обслуговування, безкоштовну амбулаторну та стаціонарну допомогу всьому селянському стану. Саме земська система охорони здоров’я була рекомендована як зразкова Лігою Націй в 1934 році для інших країн. Європа вчилася в нас! При цьому продовжували паралельно функціювати і інші типи медичних послуг. За роки існування земства в нашому повіті кількість дільниць виросла в 20 разів, лікарів – 22 рази, лікарень в 11 разів.

Важливе місце в діяльності лікарів займали питання профілактики хвороб, формування гігієнічних навиків, санітарний контроль. Лікарі користувалися широкою автономією. Ніяких міністерств та здраввіділів не було. Всі професійні питання вирішувалися виключно демократичним шляхом на щорічних повітових та губернських зборах лікарів. На загальноросійському рівні раз на два роки скликалися Пироговські з’їзди.

РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД

Початок першої світової війни загальмував, але не зупинив розвиток земської медицини З перших днів утвердження Радянської влади при радах було створено медико-санітарні частини (МСЧ). Було проведено націоналізацію всіх приватних медичних установ (лікарень, аптек, санаторіїв). Всі ці заклади поступають у розпорядження МСЧ. І тут проявилася тяга більшовиків втиснути все багатство й різномаїття суспільного життя в єдину форму. Звичайно ж, ці поспішні рішення були негативно зустрінуті медичною громадою. Пироговське товариство звернулося до лікарів з закликом саботувати нерозумні рішення нової влади. У 1919 році відбувся останній Пироговський з’їзд, який був розігнаний більшовиками, а діяльність товариства була заборонена.

З початком хаосу громадянської війни країну охопили епідемії майже забутих хвороб, особливо тифу. З 10 лютого 1918 року в Нижніх Сірогозах фіксуються перші випадки смерті від тифу, з квітня – сибірської виразки, з вересня – іспанської хвороби (грипу). В розпалі епідемії, в 1920 році, в нашому селі народилося лише 251 немовля, а померло 583 чоловіка, з них 235 – від тифу.

Вигнання барона Врангеля і встановлення Радянської влади не привело до швидкого покращання ситуації. Почався  голод 1921-23 років. Населення нашого села зменшилося до 9156 чоловік на кінець 1923 року. Медики були в перших рядах тих хто боровся з голодом, але їхні можливості були мізерними.

Лікарів катастрофічно не вистачало і нова влада енергійно береться за вирішення цього завдання. В першу чергу за рахунок класово надійніших фельдшерів та медичних сестер, які тепер називаються лікпомами – помічниками лікарів. Починає формуватися радянська система охорони здоров’я, в основу якої було покладено кращі досягнення медицини земської. Крім боротьби з епідеміями та голодом важливим завданням була боротьба з дитячою безпритульністю. Для широкого залучення жінок до суспільної праці створюються дитячі садки та ясла.

В 1925 році в районній лікарні зроблено ремонт та збільшено кількість ліжок до 20. З них заразних – 3, хірургічних – 4, рододопоміжних – 3. В ній працюють 2 лікарі, 1 лікпом та акушерка, а також 4 чоловіка обслуговуючого та 4 – господарського персоналу. В їхньому розпорядженні один кінь та одна підвода. В райцентрі працюють одна консультація та одна госпрозрахункова аптека. Щомісячно амбулаторія пропускає 1735 хворих, стаціонарно лікуються 31 чоловік, навантаження становить 318 ліжкоднів. За рік прийнято 15 057 хворих, в тому числі 25 – сифілісом, 132 – туберкульозом, 562 – малярією. В цьому ж році силами Червоного Хреста в нашому селі відкрито баню.

Для керівництва медициною утворюють райздраввідділи на чолі яких стають комуністи, зовсім не обов’язково з вищою освітою. Вони займаються, в першу чергу, протиепідемічними та організаційними заходами. До війни завідували райздраввідділом Мандич та Шилова, яка була репресована в 1938 році. Райлікарню очолював Бенієв. В 1923 році Покровка ще була волосним центром і там відкривають лікарську амбулаторію, в якій з кінця 20-х років і до війни працював лікар Кондратьєв. Напередодні війни райздраввіділ очолювала Марченко Єфросинія Іванівна. Її син Микола Харитонович, а також бухгалтер рай лікарні Дичко Ілля Євдокимович приймали участь в русі опору під час німецької окупації.

В 1941 році в Нижніх Сірогозах в райлікарні було вже 35 ліжок, працювало 4 лікаря та 30 середніх медичних працівників.

16 вересня Нижні Сірогози були окуповані німецько-фашистськими загарбниками. За роки окупації було розстріляно 34 жителі району, 16 відправлено до концтаборів, 1046  вивезені на примусові роботи до Німеччини. Під час боїв за Донбас та на ріці Молочній восени 1943 року у Нижніх Сірогозах знаходилася німецька армійська госпітальна база.

2
Колектив Нижньосірогозької районної лікарні. Червень 1953 р.

Під час боїв на Нікопольському плацдармі на території району діяли радянські військові заклади: в Нижніх Сірогозах – 4168 хірургічний передвижний шпиталь, в с. Першопокровка  – 5238 польовий передвижний госпіталь, в селі Косаківка – 4166 польовий передвижний шпиталь та 58 медико-санітарний батальйон, в с. Верхні Торгаї – 212 хірургічний польовий госпіталь. Радянські, а перед цим німецькі, військові лікарі не відмовляли в допомозі й цивільному населенню.

Лікар військової частини С’єдін Василь Романович так і залишився працювати в Першопокровці. З 1949 року в цьому селі відкрито стаціонар спочатку лише на 5 ліжок. Одразу після війни було відкрито лікарню і в с.Верби, перший лікар Айванзян. А на початку 50-х років у Верхніх Сірогозах. У 1950 році в районі було три лікарні на 55 ліжок, 20 фельдшерських пунктів, працювало 7 лікарів, 56 середніх медичних працівників, були 1 дитячі ясла. В 1958 році уже 4 лікарні на 70 ліжок, 22 ФП, 10 лікарів, 99 середніх медпрацівників, 4 ясель та 4 колгоспних пологових будинків. Велике будівництво велося в 1960 році. В цей час було збудоване нове приміщення поліклініки на 12 кабінетів, відкрито туберкульозний диспансер на 25 ліжок, збудовано перехід між земською амбулаторією та стаціонаром, завдяки цьому загальну кількість ліжок в ЦРЛ будо доведено до 100. В 1962 році стаціонар Вербівської лікарні збільшено з 10 до 35 ліжок. З цього ж року в складі району Степнянська лікарня на 15 ліжок, яка існувала з 1953 року. Станом на 1965 рік у районі 4 лікарні (добавилась Степнянська але закрито Верхньосірогозьку) на 220 ліжок (в тому числі 145 ЦРЛ), 25 лікарів, 112 середніх медпрацівників, 26 ФАПів, 6 дитячих ясел та 4 колгоспних пологових будинків. В цей же час збудоване нове приміщення районної аптеки, крім того три працюють при дільничних лікарнях. В цей же час в наш район приїхали молоді спеціалісти, яким судилося допрацювати в районі до пенсії: Казанок Микола Тихонович, Данілова Ала Іванівна, Рибкін Віталій Антонович, Штиркун Василь Іванович. Буквально згоріли на роботі лікар- хірург Гритчин Валерій Іванович та лікар-лаборант Поліщук Людмила Іванівна.

4

В 1967 році в зв’язку з 50-річчям Жовтневої революції, було збудовано чимало споруд соціально-побутового призначення в селах району. З цієї ж нагоди було прийнято рішення про будівництво нового лікарняного містечка на околиці села за рахунок колгоспів району. Підрядчиком виступав міжколгоспбуд з залученням колгоспних будівельних бригад. Воно стало одним з довгобудів райцентру. Колгоспи не могли надати в достатньому обсязі такі потрібні й собі робочі руки та завжди дефіцитні будівельні матеріали. Не сприяло будівництву й постійна зміна головних лікарів в ЦРЛ.  Ситуація корінним чином змінилася на початку 70-х років, коли головним лікарем було призначено Ягофарова Олександра Григоровича. Він народився та навчався у Вербах, туди ж і повернувся після закінчення медичного інституту. Там же набув перший  досвід організаторської та професійної діяльності. Новий головний лікар знайшов підтримку в першого секретаря РК КПУ Ткаченка Д.К. та голови райвиконкому Пащенка С.М.

Рішенням бюро райкому партії відповідальним за добудову нової лікарні було призначено нового керівника управління сільського господарства Приходька М.Г. Микола Гаврилович та Олександр Григорович швидко знайшли спільну мову. Вони відмовилися від послуг малосильних колгоспних бригад. Будівництво було доручено ПМК 166, при фінансуванні за рахунок колгоспів. Було чітко розподілено обов’язки. Приходько відповідав безпосередньо за будівництво, а Ягофаров дбав про насиченість нової лікарні сучасним оснащенням, апаратурою та меблями. Для прискорення будівництва постійно залучалися медпрацівники. Також було проведено кілька суботників з залученням жителів Нижніх Сірогоз та навколишніх сіл. Приклад в роботі показував головний лікар та керівники району.

3

В суботу 18 січня 1975 року відбулася знаменна подія було відкрито триповерховий стаціонар на 200 ліжок. Лікарня була оснащена сучасною на той час технікою. Працював кабінет функціональної діагностики, де проводилися електрокардіографічні, фонокардіографічні та спірографічні обстеження. Хірургічне відділення отримало нові наркозні апарати для операційної. Біля ліжка кожного хворого знаходилася кнопка екстреного виклику чергового медперсоналу. Незабаром було відкрито й нову поліклініку. За штатним розписом в новій районній лікарні повинно було працювати 290 медичних працівників, у тому числі 45 лікарів. На цей час було сформована оптимальна структура мережі: ЦРЛ, 3 дільничні лікарні (у Вербах, Першопокровці та Степному), 4 ФАПи в найбільших селах району та ФП у кожному селі. Було розпочато будівництво Степнянської грязелікарні. В господарствах району діяло 18 профілакторіїв та медичний пункт при сільгосптехніці. В 1991 році було розпочато будівництво стоматологічної поліклініки на 150 відвідувань в день.

5
Головний лікар Нижньосірогозької ЦРЛ Ягофаров О.Г. (по цетру) на чолі колективу.

Нижні Сірогози стають справжньою кузнею кадрів. Наш земляк Ягофаров О.Г.  очолив службу швидкої допомоги в м. Херсоні. Філіпчик Йосип Степанович, працюючи в Сірогозах на місцевому матеріалі захистив кандидатську дисертацію і незмінно очолює стоматологічну службу області. Починав свою трудову діяльність в нашому селищі завідуючий кафедрою очних хвороб Кримського медичного інституту професор Литвиненко Анатолій Георгійович. Медики нашого району Зарютін Прохор Павлович та Майстренко Анна Денисівна були нагороджені високими урядовими нагородами. Професор, зав. кафедрою полтавського медичного інституту Орловський  народився й жив у Новопетрівці. В сім’ї відомих сірогозьких вчителів Кривенків Івана Назаровича та Катерини Львівни народився й завідуючий кафедрою післядипломної освіти Запорізького медичного університету професор Кривенко Віталій Іванович. Медичну службу м. Чорнобиля під час катастрофи очолював нижньосірогозець Піщемуха Віктор Федосійович.

РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Після від’їзду Ягофарова О.Г. в 1977 році, виконання обов’язків головного лікаря було покладено на Нікітіну М. П., яка й пропрацювала ні цій посаді до грудня 2004 року. Довелося Марії Петрівні пережити й часи розквіту медицини в 1970-і – 1980-і роки та її руйнації в наступні 15 років. Попри всі негаразди було збережено міцний стабільний колектив та матеріальну базу ЦРЛ. Не дивлячись ні на що, в рай лікарні завжди годували хворих.

В силу різних причин перші роки «розбудови» вкрай негативно відбилися на медицині. Припинила своє існування Степнянська грязелікарня, знесено майже готове приміщення стоматологічної поліклініки. З 1997 року закрито всі стаціонари в дільничних лікарнях. Приміщення стаціонару Першопокровської дільничної лікарні передано під інтернат для осіб похилого віку. Кількість ліжок зменшилася з 310 до 85 . Вперше з 1868 року було проведено укрупнення лікарських дільниць. З 2002 року фінансування лікарських амбулаторій було переведено на бюджет сільських рад, що привело до фактичного призупинення діяльності 5 із 6 дільниць.

СУЧАСНИЙ СТАН

Ситуація виживання скінчилася з початку 2005 року. Корінним чином змінилося відношення влади до потреб медицини. Медики почали своєчасно отримувати, хай невелику, але стабільну зарплатню, скінчилися щорічні скорочення; асигнування на ремонт та оснащення в порівнянні з попередніми 10 роками було збільшено в 10 разів. Все це, а також залучення позабюджетних коштів дало змогу змінити зовнішній вигляд лікарні, провести ремонти майже всіх палат, кабінетів та відділень, капітально відповідно до найсучасніших вимог перебудувати пологове відділення.

Молодий енергійний головний лікар Гомон Геннадій Іванович зміг круто змінити весь напрям роботи ЦРЛ на краще. Лікарня акредитована на першу категорію, яка підтверджується протягом останніх років, має ліцензію на медичну практику, використання сильнодіючих препаратів, дозвіл на проведення медичних оглядів водіїв. Замість палат на 6-8 хворих з’явилися палати на 1-2-3 недужих, є платні палати підвищеної комфортності. Постійно працює ліфт, пандуси дають можливість транспортувати важко хворих та людей з обмеженими фізичними можливостями в будь-який кабінет лікарні. Саме лікарняне містечко охайне, вичищене, з чудовим доглянутим парком та куточками відпочинку в тому числі дитячим майданчиком.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

В 1997 році генікологічне та хірургічні відділення були об’єднані в загально хірургічне відділення. На базі цього відділення з 1999 року працює блок інтенсивної терапії та реанімації з цілодобовим постом медичних сестер та ургентуванням анестезіологів-реаніматологів. За останні  роки це відділення змінило свій вигляд: проведено капітальні ремонти палат, операційної та службових приміщень. В операційному блоці встановлено металопластикові вікна  та конденціонери. Реанімаційний блок отримав найсучасніше обладнання. В ньому є два кардіомонітори, які дозволяють безперервно слідкувати за життєво важливими функціями організму: серцевою діяльністю, пульсом, ритмом та артеріальним тиском, насиченістю крові киснем та температурою тіла хворого. Є набор необхідних медикаментів для надання негайної інтенсивної допомоги. В кінці 2009 року, отримано найсучасніший апарат Айвент, з допомогою якого можна контролювати та підтримувати найважливіші життєві функції організму хворого. Невідкладна допомога в лікарні забезпечена двома кисневими концентраторами, що дало змогу відійти від використання дорогого та небезпечного кисню в балонах. Крім того дані пристрої, через їх невеликі масогабаритні характеристики, дають змогу  за кілька хвилин.забезпечити киснем пацієнтів в будь-якому відділенні лікарні.

Палата інтенсивної терапії новонароджених оснащена апаратурою, яка дозволяє підтримувати необхідний немовляті температурний режим, проводити моніторинг його стану, дозовано вводити необхідні розчини та лікарські препарати. Впродовж багатьох  років у стаціонарі  ЦРЛ не було випадку малюкової смертності.

Важливою віхою стало  реконструкція приймально-діагностичного відділення на базі швидкої допомоги, що дає можливість тут же надавати медичну допомогу, оперативно проводити обстеження та встановлювати діагноз без транспортування важко хворих у відділення

В лікарні працює міцний стабільний колектив висококваліфікованих та відданих своїй справі лікарів. Із 27 лікарів 5 мають вищу, 20 першу атестаційні категорії. Допомагають їм добре навчені, грамотні, досвідчені й віддані медичні сестри та добросовісні санітарки. В відділенні тепло, охайно та затишно. В колективі панує атмосфера суворої відповідальності і в той же час взаємної поваги та доброзичливості.

У головного лікаря та колективу ще багато планів по подальшому покращенню умов праці та лікуванню хворих. Не викликає сумнівів, що дружна та кваліфікована команда з успіхом їх реалізує.

Автор історичного огляду Безух Ю.В.

Введіть текст та натисніть ENTER для пошуку